К.е.н. Кривошей В.В.

Харківський державний університет харчування та торгівлі,

Україна

РОЗВИТОК СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОБРОБУТОМ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА З ВИКОРИСТАННЯМ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ КАПІТАЛОМ

 

У ринковій економіці проблема добробуту є найважливішим чинником підвищення рівня конкурентоспроможності всіх підприємств і підприємств ресторанного господарства зокрема, економічної. Як було нами відзначено вище, добробут - комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, механізму реалізації програм добробуту тощо.

В даний час існує безліч концептуальних підходів до визначення добробуту. Добробут пре6дпріятія ресторанного господарства, як і добробут кожного окремо взятого його співробітника, повинно розглядатися як постійно еволюціонує категорія, яка наповнюється різним змістом залежно від соціальних ідеалів того чи іншого співтовариства, історичного періоду часу і т.д.

Основний державною політикою більшості розвинених країн є підвищення добробуту життя, з якого логічно випливає державна політика в області добробуту товарів і послуг. Наприклад, така політика втілена в гармонізованої концепції, розробленої комісією ЄС. Концепція базується на принципі взаємного пов'язання правових норм та приписів держав-членів ЄС до встановлення вимог до здоров'я і безпеки, які повинні увійти до законодавства кожної з країн-членів ЄС.

Що стосується України, для неї ні добробут, ні добробут трудового життя, ні добробут окремого підприємства чи галузі поки не стали основою державної соціально-економічної політики. Разом з тим, розроблено проект Концепції національної політики в України в області добробуту продукції та послуг галузі гостинності (до складу якої входить ресторанне господарство), в якому представлені система офіційних поглядів на роль добробуту продукції і послуг у реалізації національних інтересів, цілі й основні напрямки національної політики України в цій області. Але реалізація цього документа поки залишається тільки на папері.

Таким чином, нами пропонується розробка концептуальної програми підвищення добробуту з урахуванням фактора трудового капіталу (ПБУТК), яка повинна розглядатися як невід'ємна частина управління соціально-економічними процесами ресторанного господарства. Задоволення різноманітних потреб співробітників галузі базується на забезпеченні добробуту трудового життя, виробничих відносин, культури бізнесу, високого рівня освіти, добробуту членів їхніх сімей. Отже, ПБУТК - найважливіший інструмент формування всіх складових добробуту ресторанного господарства.

Механізм розробки та реалізації пропонованої нами програми добробуту являє собою послідовність процесів, спрямованих на досягнення оптимальних параметрів, що характеризують добробут. Послідовність робіт з підготовки програми включає наступні етапи:

-   проведення аналізу соціально-економічного становища ресторанного господарства в регіоні, виявлення факторів, які суттєво впливають на рівень добробуту;

-   визначення цілей і завдань програми, що дозволить зорієнтувати розвиток ресторанного господарства на ефективне використання власних ресурсів, а саме трудового капіталу;

Розробка концепції програми, основними принципами якої є:

а) перехід від політики виживання до такого економічного розвитку, яка спрямована на істотне поліпшення добробуту підприємства ресторанного господарства в цілому і окремо кожного взятого його співробітника;

б) максимальне використання можливостей підвищенню інвестиційної привабливості області - як засоби збільшення сукупного потенціалу регіону і необхідна умова його розвитку;

в) реформування структури і методів роботи виконавчого органу місцевого самоврядування, що забезпечує ліквідацію бюрократичних бар'єрів, оптимізацію бюджетного процесу;

Оцінка інвестиційних потреб, яка ґрунтується на результатах аналізу економіки регіону і дозволяє виділити пріоритетні напрямки;

Обґрунтування ефективності прийнятих напрямків і проектів, що дозволяє встановити соціально значущі варіанти економічної стратегії;

Коригування цілей, що здійснюється на основі визначення інтегрального показника добробуту за результатами поточного економічного аналізу;

Оцінка ефективності залучених фінансових ресурсів і контроль за реалізацією програми;

Оцінка ефективності програми з використанням інтегрального показника добробуту, що дозволяє контролювати проведені заходи, спрямовані на забезпечення та поліпшення добробуту.

Добробут будь-якій галузі, в тому числі і ресторанного господарства, визначається двома основними чинниками: по-перше, тими умовами, яке створила держава для реалізації можливостей підприємства, по-друге, готовністю і здатністю самих людей використовувати ці можливості. Таким чином, реальне добробут - це спільна справа держави, підприємства і людини. При цьому як одну людину, так і громадянського суспільства, під яким у даному випадку слід розуміти всі недержавні об'єднання людей. Люди повинні бути включені в процес поліпшення добробуту свого життя, в іншому випадку будь-які зусилля держави або підприємства будуть марними. Добробут може розглядатися як постійно еволюціонує філософська категорія, яка наповнюється різним змістом залежно від соціального часу і точки зору авторів.

Основні зусилля з поліпшення добробуту ресторанного господарства повинні бути сконцентровані в наступних напрямках.

По-перше, створення сприятливих умов для розширення можливостей підприємства та його співробітників, так як в ході реалізації програми і здійснюються життєві стратегії і життєві плани. Збільшення людських можливостей пов'язано з формуванням соціальної інфраструктури, сприятливої для людського розвитку, усуненням штучних бар'єрів для вибору і самореалізації.

По-друге, актуалізація людських можливостей. Очевидно, що сам по собі процес збільшення можливостей вибору, розширення ступеня свободи ще не означає готовності та здатності конкретної людини їх використовувати. У свідомості людей повинна формуватися установка на соціальну активність і мобільність. Цей процес не може бути легким в нашій країні в силу збереження патріархально-патерналістських традицій, а також поширеності стратегії соціального паразитизму, яка орієнтує людину не на набуття благополуччя за рахунок власної праці, але або за рахунок крадіжок (у широкому значенні цього поняття), або за рахунок жебрацтва.

По-третє, коригування ціннісно-цільових орієнтацій людини. Безсумнівно, що однією з головних підстав формування цінності життя є духовність, менталітет, соціальні установки, а життєві смисли в свою чергу впливають на характер і структуру потреб, видозмінюючи їх. Тому коректування ціннісно-цільових установок здатна в кінцевому підсумку модифіковані потреби людини.

Програма поліпшення добробуту населення надає людям різні альтернативні можливості у сферах професійної діяльності, освіти, охорони здоров'я, культури. При цьому кожна з надаваних можливостей є реальною і забезпечена відповідними ресурсами.

Громадянам пропонується не слідувати за затвердженим владою єдиного можливого шляху, але і самим вибирати своє майбутнє і, отже, нести відповідальність за наслідки свого вибору.

Соціальне самопочуття людей значною мірою залежить від ставлення до них з боку представників влади. Тому поліпшення добробуту населення пов'язано з поліпшенням добробуту державного і муніципального управління, з реформою державної і муніципальної служби.

Відповідно до розробленої в дослідженні класифікацією програм добробуту, отримане значення інтегрального показника характеризує рівень добробуту вище середнього, що можливо при використанні системного і комплексного підходу до проблеми забезпечення і поліпшення добробуту, наукового підходу при створенні програми управління добробутом, а також контроль виконання програми на кожному етапі.

Намічені в програмі керування добробутом заходи щодо поліпшення матеріального становища людей, збільшенню грошових доходів співробітників ресторанного господарства, забезпечення раціональної структури зайнятості, підвищенню добробуту й конкурентоспроможності робочої сили, трудового капіталу створять сприятливі умови для стійкого економічного зростання, що, у свою чергу, сприятиме забезпеченню і поліпшенню добробуту ресторанного господарства Харківської області.